Зміст статті
Насамперед, батькам варто пам’ятати, що вони здатні багато на що. Вони теж професіонали у своїй справі — знають особливості дитини більше, ніж будь-хто, і можуть краще за інших надати підтримку і сказати про кохання. Половина успіху при дислексії — це адекватна самооцінка дитини, віра у свої сили. Щоб упоратися з другою половиною, тобто потрібними навичками, батькам потрібно більше дізнаватися про те, як краще влаштовувати процес навчання. Ці знання краще перевіряти із психологом, який постійно займається з дитиною.
Як допомогти дитині “прокачати” навички
Читайте
Зробіть читання одним із улюблених занять. Читайте самі, щоб дитина брала з вас приклад. Читайте разом, щоб не тільки відточувати навичку, а й отримувати приємні враження. Починайте з читання вголос – спочатку ви, потім дитина, потім знову ви. Якщо не виходить, підключайте аудіокниги – нехай дитина читає разом із диктором. Не бійтеся починати з коміксів, якщо вони подобаються дитині — там менше тексту і більше улюблених героїв, отже, більше мотивації.
NB: Якщо дитина часто збивається під час читання, запропонуйте їй лінійку. Дитина має підкладати її під кожну строку — це допоможе зосередитись.
Включайте гру у навчання
З грою заняття стають легшими, з’являється більше емоцій. Ігри добре використовувати для тренування пам’яті: можна писати вірші та пісеньки, щоб запам’ятати розпорядок дня або місця для речей та іграшок. Ігри в слова, наприклад, “Міста”, “Контакт”, також тренують пам’ять та розвивають мову.
Використовуйте мультисенсорний досвід
Дослідження показують, що для навчання діти з дислексією мають використовувати якнайбільше органів чуття. Наприклад, можна вирізати літери із наждакового паперу. Дитина не тільки їх бачитиме, але проводитиме пальцем по кожній літері і краще їх запам’ятовуватиме. Також можна навчати письма — писати слова не на папері, а пальцем у піску, в кремі для гоління або навіть у повітрі.
Допомагайте з організацією дня
Обговоріть режим дня разом з дитиною, складіть його та повісьте на чільне місце. Годинник уроків і занять з психологом краще розфарбувати, щоб їх було видно на перший погляд. Також допомагайте збиратися до школи – збирайте рюкзак та інші шкільні речі увечері та складайте їх до дверей.
NB: Привчати до дисципліни можна і по-іншому — домовтеся, на якій полиці лежатимуть речі для занять, і завжди складайте їх відразу після занять.
Як допомогти дитині з самооцінкою
Підтримуйте дитину
Святкуйте успіхи, навіть якщо вони невеликі. Кожна прочитана сторінка – це привід для похвали, а кожна книга – для великої радості. Насамперед, хваліть за досягнення у улюблених справах, спорті, творчості. Дитина повинна усвідомлювати свої сильні сторони – допоможіть їй у цьому.
Навчіть справлятися зі стресом
Насамперед, тренуйтеся на собі. Помічайте, що відбувається з вами, коли ви втомлюєтеся — стаєте запальним, розсіяним чи тривожним. Розкажіть про це дитині та попросіть її спостерігати за собою. Коли дитина помітить свої стани під час стресу, навчіть його технікам розслаблення, наприклад, глибокому диханню.
Розповідайте про те, що таке дислексія та як з нею жити
Дитина має право знати, що з нею відбувається. Розкажіть йому про дислексію простими словами, поясніть, що це не його вина, що ви справлятиметеся з нею разом.
Прочитайте біографії відомих людей з дислексією: про Ейнштейна, Вупі Голдберг, Джекі Чана, Орландо Блум, Сальму Хайєк. Поясніть, що це не завадило розкрити свої сильні сторони, зосередитися на своєму таланті.
Що не потрібно робити, спілкуючись з дитиною з дислексією
Порівнювати з іншими дітьми, навіть із дітьми з дислексією
Навпаки, наголошуйте, що у кожного є свої сильні та слабкі сторони, свій темп роботи, темперамент та інші особливості. Якщо дитина сама сумнівається у собі, складайте списки сильних сторін. Наприклад, намалюйте його на повний зріст і разом з дитиною придумайте, чим особлива і хороша кожна частина тіла.
Сердитися, якщо дитина втрачає речі, спізнюється і не може чогось згадати
Точніше, ви маєте повне право гніватися. Але постарайтеся менше показувати це дитині. Поступово ви звикнете і ставитиметеся до запізнень легше. А ось дитина може запам’ятати ваше негативне ставлення навіть із першого разу.
Докладати зусиль більше, ніж потрібно
Іноді, а може, й часто заняття не призводитимуть до успіху. Справа не в мотивації, а в несформованості навичок. Діти з дислексією хочуть навчитися читати та писати. Але їм потрібно набагато більше часу, умов та любові.
