Зміст статті
Підлітки дуже потребують спілкування, вони надто залежать від думки однолітків та шукають визнання й схвалення. Проте більшу частину минулого року вони змушені були просидіти в режимі самоізоляції та багато часу проводити в мережі. Все це не могло не вплинути на ментальне здоров’я [2].
Згідно з дослідженням [3] NHS, психічне здоров’я підлітків, дітей та молоді значно погіршилося за останні три роки: у 2017 році психічні розлади спостерігалися в однієї особи з дев’яти, а вже до липня 2020 року їх виявили в однієї з шести.
Тож, що таке психічне здоров’я підлітків, які ментальні проблеми є найпоширеніші серед сучасних дітей та як їх розпізнати та подолати? — Розповідаємо у цій статті.
Що таке психічне здоров’я підлітків?
Психічне здоров’я — це соціальне та емоційне благополуччя. Воно вкрай необхідне для нормального розвитку дитини, аби вона могла будувати міцні стосунки, адаптуватися до змін та успішно долати життєві виклики.
Підлітки з хорошим психічним здоров’ям:
- відчувають себе щасливішими, краще сприймають самих себе;
- насолоджуються життям;
- легко оговтуються від перших особистих тривог і розчарувань;
- мають здорові стосунки з родиною та друзями;
- толерують фізичні навантаження та вживають здорову їжу;
- беруть участь у різноманітних активностях;
- задоволені своїми досягненнями та відчувають себе успішними;
- вміють розслабитися й добре виспатися;
- відчувають приналежність до своїх громад.
Психологічні проблеми підлітків: симптоми та лікування
Як же батьки можуть зарадити небезпечним психічним проблемам своїх дітей? Найперше — це знати про них та вміти вчасно їх виявляти. Це дозволить якщо не розв’язати проблему самостійно, то хоча б вчасно звернутися до фахівців. Тож зупинимось на найпоширеніших психологічних проблемах підлітків.
Фейсбук-заздрість та фейсбук-депресія
Підлітки й так багато часу проводили у соцмережах, однак пандемія ще більше посилила цей тренд. Поринаючи у віртуальний світ відфотошоплених знаменитостей та щасливіших, як їм здається, однолітків, підростаючі діти починають порівнювати себе з ними. І звісно, програють. Це негативно впливає на їхній психологічний стан та поглиблює психологічні проблеми підлітків. До того ж іноді стає тригером для розвитку симптомів депресії та тривоги [4]. Цей тренд породив нові терміни — фейсбук-заздрість [5] та фейсбук-депресія [6].
З появою соцмереж у підлітків з’явилася ще одна проблема. Вони підсвідомо вважають, що мають завжди бути в мережі й одразу відповідати на повідомлення. Це створює певний психологічний тиск і нерідко призводить до тривоги, депресії та зниження якості сну.
Як допомогти?
Перша реакція — забрати телефон і вилучити свого підлітка з соцмереж. Але це не варіант. Адже соцмережі вже давно стали неодмінним атрибутом сучасного життя. Дієвішою для психічного здоров’я підлітка буде спроба навчити його правильно користуватися соцмережами, розповісти про цифрову безпеку та взагалі брати участь у житті дитини.
Іноді варто розвінчувати міфи та показувати правду, яка залишається поза об’єктивом. Наприклад, пояснити, як працює фотошоп. Пошукати фото знаменитостей у повсякденному житті та порівняти відредаговане та реальне зображення.
Залежність від гаджетів
Залежність від гаджетів — ще одна проблема сучасності, яка впливає на психічне здоров’я підлітків. Дистанційне навчання у період пандемії, відсутність живого спілкування та тривале перебування з батьками в чотирьох стінах спричинило збільшення екранного часу.
Ситуація ускладнюється, коли віртуальний простір стає альтернативною реальність. Це особливо притаманне тим підліткам, які страждають через низьку самооцінку та складності у реальному спілкуванні, адже в мережі можна бути ким завгодно і поводити сміливіше, ніж у реальному житті.
Однак іноді проста розвага чи розрада може стати справжньою залежністю, яка здатна дуже вплинути на психічне здоров’я підлітків.
Що має викликати хвилювання:
- ваш підліток почувається добре, поки сидить за гаджетом, а коли його вимикає, відчуває “ломку”;
- життя поза екраном здається дитині нецікавим, а будь-які намагання відволікти її викликають гнів та надмірне роздратування;
- не відчуває часу за екраном: домовились, що грає пів години, але підліток не може зупинитися в обумовлений час, за грою забуває всі домовленості та обіцянки;
- витрачає гроші на реальні чи віртуальні покупки, пов’язані з іграми та гаджетами.
Як допомогти?
Перше, що треба зробити в цій ситуації — визнати проблему та виявити причину пристрасті до гаджетів. А потім запитати себе: “Скільки часу проводять за екранами дорослі в нашій сім’ї?”. Можливо, це ваша родинна “недуга”.
Якщо так, то сплануйте день, коли ніхто у вашій сім’ї не користуватиметься телефоном чи планшетом. Також можна налаштувати ваш роутер, аби він автоматично вимикався в певний час.
І головне — не бійтеся встановлювати правила. Чіткі інструкції сприймаються краще, ніж постійні зауваження чи дорікання. Добре, якщо вони обговорюватимуться в сімейному колі в спокійній атмосфері та будуть сформульовані на папері: хочеш грати, зроби уроки та виконай свої хатні обов’язки.
до 10–11 років екранний час не має перевищувати годину, після 12 років — не більше 80 хвилин. Усе, що понад 2 години, спричиняє залежність.
Генералізований тривожний розлад
70% дітей у віці 7–13 років переживають тривогу, а приблизно 1 із 10 мають тривожний розлад — надмірну занепокоєність щодо небезпек, які можуть трапитись у майбутньому.
Про генералізований тривожний розлад можуть свідчити:
- надмірна тривога і труднощі із контролем переживань;
- легка втомлюваність;
- проблеми з концентрацією та увагою;
- дратівливість;
- тілесна напруга;
- труднощі з заспокоєнням;
- розлади сну: проблеми із засинанням, відчуття, що не виспався.
Як допомогти?
“Золотим стандартом” лікування усіх видів тривожних розладів є когнітивно-поведінкова терапія. Іноді підключають медикаментозне лікування.
Депресія
Депресія характеризується стійким почуттям смутку, безнадії та / або порожнечі. У деяких випадках вона може призвести до самогубства [7]. Підлітки можуть переживати депресію через булінг, відчуття несправедливості, нерозділене кохання тощо.
Симптомами депресії можуть бути:
- сум, порожнеча;
- відчуття безнадії або песимізму;
- роздратованість (проте важливо зрозуміти, що роздратованість взагалі притаманна підлітковому віку й сама собою не є ознакою депресії);
- почуття безпідставної провини;
- відчуття нікчемності чи безпорадності;
- втрата інтересу до хобі чи занять, які раніше приносили задоволення;
- занепад сил та почуття втоми;
- непритаманне дитині збудження чи загальмованість мови й реакцій;
- проблеми з концентрацією, пам’яттю;
- труднощі з прийняттям рішень;
- безпричинні коливання апетиту чи ваги;
- думки про смерть або самогубство;
- незрозумілі болі, які не зникають під час лікування.
Як допомогти?
Якщо ви помітили непозбувну бентегу у вашого підлітка, не треба відразу панікувати. Для встановлення діагнозу мають бути наявні принаймні кілька симптомів зі списку, що тривають понад два тижні. Проте це може зробити тільки фахівець, зокрема, підлітковий психотерапевт.
Депресія лікується когнітивно-поведінковою психотерапією та антидепресантами.
Соціальні фобії
Соціальні фобії або розлад соціальної тривоги у підлітків — це страх бути осміяним іншими, який призводить до того, що вони уникають різних соціальних ситуацій: відповідей у дошки, відвідувань публічних туалетів або роздягалень, відповіді на запитання викладача, телефонних дзвінків, знайомства з новими людьми, екзаменів, усного опитування, вечірок, публічних виступів абищо.
Що має викликати хвилювання:
- надмірна тривога перед спілкуванням з іншими людьми;
- страх бути приниженим, осміяним, осудженим чи неприйнятим;
- відчуття, ніби ти не у своїй тарілці;
- сильне занепокоєння перед великими чи важливими подіями, що триває дні чи навіть тижні;
- ігнорування місць чи заходів, де будуть інші люди;
- складність під час знайомства з новими людьми;
- проблеми з налагодженням стосунків з друзями;
- почервоніння обличчя від сорому, пітливість, нудота або тремтіння в присутності людей.
Як допомогти?
Зазвичай, аби подолати соціальні фобії використовують когнітивно-поведінкову терапію. Зокрема такі її методики як експозицію, поведінковий експеримент та соціальні історії.
Основною технікою роботи з фобіями є експозиція. Вона полягає в тому, що пацієнт поступово зустрічається з ситуаціями, які його лякають та бентежать, а потім робить те, чого боїться. Наприклад, спускається в метро. Так би мовити, отримує новий досвід. В той момент мозок “бачить”, що ситуації, які він вважав небезпечними, не несуть загрози. Завдяки цьому людина більше не мусить обмежувати своє життя та уникати лякаючих ситуацій. Змінюється її мислення та поведінка.
Наприклад, підліток впевнений, що проєкт має бути виконаний бездоганно. Він страшенно боїться припуститися помилки, бо думає, що інші засуджуватимуть його. Працюючи з підлітковим психотерапевтом, підліток може отримати завдання навмисне припуститися помилки. І дивиться на реакцію оточення. Коли бачить, що ставлення до нього не змінилося, він звільняється від упереджень і з часом взагалі перестає боятися помилок та неідеальності.
Ще однією методикою з корекції соціальних фобій є соціальний експеримент, коли людина спостерігає за поведінкою інших, наважується запитати в них про те, що вони думають чи відчувають у певній ситуації та чому поводяться саме так. Це допомагає критично осмислити свої думки й переконання, а потім змінити модель поведінки.
Для подолання соціальних фобій підліткові психотерапевти також використовують метод соціальних історій. Коли складається / моделюється певна розповідь, де в центрі сюжету є боязка ситуація, яку треба подолати.
Розлади харчової поведінки
Розлади харчової поведінки — ще одна проблема, яка підриває психічне здоров’я підлітків. Дуже часто тригером РХП стає диктат стандартів краси в медіа та соцмережах. Особливо це стосується дівчаток. Дослідження доводять, що є прямий зв’язок [8] між розладами харчової поведінки та часом у мережі.
Харчові розлади [9] проявляються в тому, що підліток занадто переймається їжею, своєю вагою та формою тіла, та протікають у вигляді нервової анорексії, булімії чи компульсивного переїдання. Характеризуються обмеженням споживання калорій або безконтрольним поглинанням їжі. Нерідко супроводжуються депресією, тривожними розладами і / або зловживанням психоактивними речовинами.
Що має викликати хвилювання:
- часте зважування чи виміри обсягів тіла;
- обмеження їжі;
- екстремальне схуднення чи набір ваги;
- викликання блювоти після приймання їжі або вживання проносних чи діуретиків;
- хронічний біль у горлі, хриплий голос або набряклі лімфатичні вузли на шиї від викликання блювоти;
- приховування їжі та приймання її, коли ніхто не бачить;
- споживання великих порцій дуже швидко;
- тривога, депресія та раптові зміни настрою.
Як допомогти?
Точно встановити наявність РХП і запобігти їх наслідкам без професійної допомоги неможливо. Важливо не займатися самолікуванням і не чекати, що проблема розв’яжеться сама. Тільки своєчасне втручання фахівця допоможе відновитися та повернути фізичне й психічне здоров’я підлітків.
Булінг
Майже кожен третій підліток зазнає знущань із боку однолітків: словесного, соціального, фізичного чи у формі кібербулінгу. Найчастіше цькування відбувається в школі.
Підлітки, що піддаються булінгу, опиняються в ізоляції, страждають через неприйняття та переживають відчай. Іноді в них може розвинутись тривога, депресія чи навіть суїцидальна поведінка. Усе це дуже впливає не тільки на психічне здоров’я підлітків, але й на їхнє подальше життя, а також на те, як вони будуватимуть відносини у дорослому житті.
Однак проблема в тому, що лише 20–30 % [10] підлітків повідомляють про цькування дорослим, і намагаються пережити все наодинці.
Що має викликати хвилювання:
- незрозумілі порізи, синці чи подряпини;
- небажання ходити до школи;
- часті головні болі, болі в животі чи інші фізичні захворювання;
- проблеми із засинанням або нічні кошмари;
- втрата інтересу до шкільних завдань чи раптове зниження успішності в школі;
- відчуття суму, тривожності та пригнічення або надмірна примхливість чи плаксивість після повернення зі школи.
Як допомогти?
Почніть с з профілактики [11]. Розкажіть дитині про булінг. Знаючи, що це таке, вона зможе легше його розпізнати.
Допоможіть розвинути своєму підлітку впевненість у собі. Звертайте увагу на хороші риси характеру дитини. Переконайтеся, що вона знає, що є люди, які її люблять і завжди готові подбати про неї. Це хороша профілактика не тільки булінгу, але й інших психологічних проблем підлітків.
Якщо ви запідозрили, що ваша дитина зазнає знущань, вживайте заходів, особливо якщо цькування набувають важкої форми чи постійного характеру. Зв’яжіться з учителем або директором школи, дайте знати, що ви не будете стояти осторонь. Контролюйте ситуацію доти, доки вона не розв’яжеться.
Розмовляйте з підлітком. Для відвертих розмов краще використовувати вечір: розпитайте дитину, як пройшов її день, й уважно слухайте, що вона говорить.
Та іноді єдиним виходом є зміна школи.
Ризиковані форми поведінки
За даними ВООЗ [12], щодня у світі відбувається понад 3000 випадків смертей серед підлітків. Причиною значної частини з них є прийняття ризикованих рішень: споживання алкоголю та наркотиків, ризикована сексуальна поведінка, небезпечні захоплення, як то паркур чи руфінг, екстремальне водіння автомобіля, самоушкодження, суїцидальна поведінка тощо.
Причинами ризикованої поведінки є:
- підлітковий максималізм та бажання “спробувати життя на смак”;
- труднощі в навчанні та бажання реалізуватися через сміливі вчинки;
- тиск однолітків;
- потреба у любові та увазі;
- бажання самоствердитись і продемонструвати незалежність від дорослих.
З боку дорослих це може бути потурання бажанням дитини, гіперопіка чи, навпаки, диктаторський стиль виховання. А також алкоголізм у сім’ї.
Як допомогти?
Важливо розуміти, що ризик сам по собі не є злом, а схильність підлітків до ризикованих вчинків є складовою нормального розвитку. Тому тут, як і в історії з соцмережами, варто не забороняти, а навчити відрізняти виправданий ризик від невиправданого. Керовані ризиковані вчинки допомагають запобігти нерозумним ризикам.
Допоможіть своїм дітям навчитися оцінювати ризик і передбачити наслідки свого вибору, а за необхідності — спрямовувати енергію на розумну діяльність.
Звертайте увагу й на власну поведінку. Підлітки спостерігають і наслідують вас, навіть не усвідомлюючи цього.
Зміцнення психічного здоров’я дітей та підлітків: ключові моменти
Ментальне благополуччя важливе для здорового розвитку підлітків. Здоровій людині простіше будувати міцні стосунки, опиратися стресам та швидко адаптуватися до змін як у підлітковому, так і у дорослому житті. Тому вкрай важливо піклуватися про психічне здоров’я підлітків, так само як ви піклуєтесь про фізичне. Цьому сприяють:
- Міцні стосунки. Дитині вкрай важливо знати, що її люблять, поважають її думку, підтримують та допоможуть пережити важкі часи.
- Фізичне здоров’я. Заохочуйте своїх дітей бути активними, добре харчуватися, висипатися та уникати алкоголю й наркотиків.
- Своєчасна допомога. Якщо ви помітили певні ознаки ментальних негараздів, почніть із розмови. А за потреби, зверніться до підліткового психотерапевта чи психолога. Існує багато варіантів підтримки для підлітків із проблемами психічного здоров’я.
І наостанок корисний лайфхак: у кризові моменти спробуйте практику “5 пальців”. Берете 5 пальців і закриваєте рот, а потом міцно-міцно обіймаєте свою дитину.
Джерела
[1] WHO | Adolescent mental health
[2] WHO
[3] NHS | Mental Health of Children and Young People in England, 2020
[4] JAMA Pediatrics | Association of Screen Time and Depression in Adolescence
[5] Psychology Today | 7 Ways to Combat Facebook Jealousy
[6] Social Work Today | Web Exclusive
[7] WHO | Adolescent mental health
[8] Journal of Eating Disorders | Measuring eating disorder attitudes and behaviors: a reliability generalization study
[9] Verywellmind | What Are Eating Disorders?
[10] Stopbullying.gov | Facts About Bullying
[11] WHO | How to talk to your children about bullying
[12] WHO | Adolescent and young adult health